НАХИЛЯТИ, ЛЯ́Ю, ЄШ,
Нахиляти, ля́ю, єш, сов. в. нахилити, лю́, лиш, гл.
1) Наклонять, наклонить. Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш. Ном. № 6006.
2) Склонять, склонить (кого къ чему). Не нахиляв (її) на свою стежку. Г. Барв. 343.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 530.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАХИЛЯТИСЯ, ЛЯ́ЮСЯ, ЄШСЯ, →← НАХИЛЬЦЕМ, НАХИЛЬЦІ (ПИТИ)